Продовження розмови з козятинським залізничником Олександром Ковтонюком

Нещодавно було опубліковано інтерв’ю з козятинським залізничником Олександром Ковтонюком. Ми отримали чимало схвальних відгуків про публікацію від наших читачів, тому продовжуємо наше інтерв’ю.

На залізниці, як виявляється, трудові династії нерідкість. Часто зустрічаються люди, які цілими родинами працюють у залізничній галузі, подаючи гарний приклад у роботі. Від батька до сина, від матері до доньки поступово передається відданість та любов до професії залізничника.

– Розкажіть детальніше про Вашу династію залізничників, адже про Укрзалізницю говорять у кожній родині, бо вона має велике значення для людей?

– Для мене це велика честь – бути залізничником. Я безмірно гордий цим. Тут працюють сильні, чесні люди, з яких щодня хочеться брати приклад. Один із них є мій батько Леонід Іванович, що працював машиністом на тепловозі, потім його перевели на посаду помічника машиніста. Все життя працював на цій посаді і пішов на пенсію. А мама Світлана Василівна працювала на вокзалі, потім перевелася у локомотивне депо, де працює і сьогодні. За професіоналізм і сумлінне виконання виробничих завдань неодноразово отримувала подяки за вагомий особистий внесок у розвиток залізничного транспорту

– Що найбільше Вам подобається в Вашій професії?

– Перш за все мені подобається моя робота, бо вона приносить мені радість та задоволення. Керувати поїздом – велика відповідальність. Перевозити людей, вантажі. Зараз я в основному в пасажирському русі – перевожу людей в різних напрямках. Відчуваю, що це моє. Я взагалі люблю водіння, бачити нові території, краєвиди, така собі “водійська хвороба” (сміється).

– Чи берете участь у культурно-суспільному житті залізниці (відвідуєте професійні заходи, форуми, конкурси, виставки)?
– Так брав і маю честь ще брати участь в конкурсах професійної майстерності з керування рухомим складом. Ці заходи проходили, як в Козятині так і в інших містах України. В 2010-11 роках я два рази вигравав і займав перші призові місця в конкурсах з професійної майстерності серед бригад Укрзалізниці. Адже там можна поділитись враженнями про позитивні та негативні аспекти в сфері залізниці. Також був членом залізничної профспілки.

– Чи хотіли б Ви, щоб Ваші діти продовжили династію залізничників?
Звичайно, у мене підростає синок, який, можливо, в майбутньому також стане машиністом і продовжить мою справу. У його колекції є іграшкові поїзди, паровози. Тому й маю надію, що продовжить династію нашої родини.

Андрій Мордюк

Be the first to comment

Leave a Reply

Your email address will not be published.


*